Англомовна книга про Голодомор

З далекої канадської провінції Альберта , з містечка Едмонтон на адресу Буської центральної районної бібліотеки імені  Івана Котляревського надійшла книга про Голодомор в Україні.

На моє прохання іїї надіслав історик, заступник директора Канадського інституту українських студій (КІУС) Богдан Клід. Називається збірник, укладений Богданом Клідом та Олександром Мотилем «The Holodor Reader: a sourcebook on the Famine of 1932-1933 in Ukraine». 2012 року його випустило в світ видавництво КІУС. На 386-х сторінках у 8-ми розділах цього англомовного видання зібрані численні переконливі матеріали про страшну трагедію.

Починається книга з своєрідного підручника, в якому автори-укладачі систематично викладають історичні факти,причини і наслідки. Листи,звернення, рішення органів влади, спогади, документи європейських архівів – ось далеко неповний перелік аргументів, якими оперують історики з канадської діаспори. У 6-му розділі містяться художні твори українських та зарубіжних класиків про цей жахливий Геноцид.

Звичайно, автори ставили за мету перш за все донести історичну правду до англомовного читача і членів діаспори. Однак, книга може бути корисною для тих українців, які вивчають англійську мову і хочуть бути озброєними достовірними матеріалами про Голодомор. Бажаючі можуть також легко знайти в Інтернеті детальну відеопрезентацію цього збірника.

Богдан Литвин, керівник Інтернет-центру Буської ЦБС

День пам'яті жертв Голодомору в Буську

Вшанування 80-тих роковин Голодомору в Буську розпочалося сьогодні, о 15 годині біля будинку колишньої катівні НКВС.

Далі процесія рушила до монумента Скорботи, де відбувся траурний мітинг із запалюванням свічок.

А в читальному залі Буської центральної бібліотеки була розгорнута тематична книжкова виставка.

Марія Литвин, інженер-бібліотекар Буської РЦБС

"БУЖАНАМ" - 25!

Це сьогодні - свято. "Бужанам" 25 років! А в далекому листопаді 1988 року не кожен насмілювався ввечері зайти в старовинний будинок колишнього Буського телеграфу. Якщо і йшли, то з деякою престорогою:" Як би чогось лихого не сталося!" Їх можна було зрозуміти: маховик тоталітрної машини, підточений горбачовською перебудовою, хоч і повільно, та все ще обертався і підминав під себе долі багатьох людей. А тут, на другому поверсі збиралися просто відчайдушні поціновувачі рідного Буська -"Бужани", як вони себе назвали. Робітник "Сільгосптехніки" Зіновій Павлик, його брат юрист Володимир Павлик, учитель історії Буської СШ №2 Ярослав Книш, завуч цієї школи Людмила Ціхоцька, краєзнавець Тарас Дишкант, завуч Яблунівської НСШ Роман Бучко. Олександр Саримсаков. Добре, що ідеологічний відділ Буського райкому КПРС тоді очолював дуже далекоглядний, поміркований чоловік Адам Тарновський, який пішов їм назустріч.Так "Бужани" фактично стали першою в Україні громадською організаціє.
Ту першість тримають вже 25 років. Численні культурологічні ініціативи ніколи не обходяться без їх участі. Чого тільки не було: виставки старожитностей і творів мистецтва, археологічні розкопки, публікації в пресі ... У лави історико-культурологічного товариства вступили Михайло Зозуля, Іван Ціхоцький, прийшла молодь. Ярослав Книш перейшов на наукову роботу, Олександр Саримсаков виїхав в Київ.
17 листопада вони зібрались у гостинній залі Буської гімназії ім.Є.Петрушевича, щоб згадати минуле, обговорити плани на майбутнє. На зустріч до них прийшли Буське радіо, часопис "Воля народу", Буська міська рада.
Цей фоторепортаж - спроба спіймати миттєвості хвилюючої події.

Богдан Литвин

Майстер-клас із написання родоводу

14 листопада 2013 року в читальному залі Буської ЦРБ відбувся майстер-клас з написання родоводу. Ініціатором і організатором, як завжди виступила керівник районного відділу культури і голова районної організації Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка Людмила Ціхоцька. Вашій увазі пропонуємо фото та фрагмент газетної публікації з "Волі народу" № 2 від 10 січня 2014 року  

Марія Литвин, методист Буської РЦБС

Презентація книги Олега Павлишина "Євген Петрушевич"

Неординарна постать Президента ЗУНР Євгена Петрушевича особливу увагу земляків почала привертати зі здобуттям Україною незалежності. Вперше про необхідність гідного пошанування пам'яті про Євгена Петрушевича  на Бущині заговорив на початку 90-х років Володимир Жолнович - депутат Львівської обласної ради першого демократичного скликання, завідувач Буським райво. Він плекав надію відродити гімназію, яка носила б ім'я цієїї видатної людини. І вже у 1994 році він, ставши її першим директором, доклав чимало зусиль, щоб заповнити історичні прогалини. У 1997 році Буській гімназії було присвоєно ім'я Євгена Петрушевича. У збірниках цього навчального закладу з'явилиись місцеві розвідки і дослідження про цю величну і водночас дуже скромну постать. Як істинний адвокат і релігійна людина, Євген Петрушевич не залишив про себе спогадів, мемуарів. Тому грунтовно дослідити його діяльність - надзвичайнго важка справа. Саме за неї взявся доцент історичного факультету ЛНУ,  кандидат історичних наук Олег Павлишин.

13 листопада 2013 року в актовій залі Буського РНД відбулась презентація книги Олега Павлишина "Євген Петрушевич". Видання  містить повну біографію  державного діяча, голови УНР і президента ЗУНР. Знаменно, що книга вийшла друком напередодні відзначення 95 річниці ЗУНР. Дослідження базується на документах архівів  Львова, Києва, Варшави, Мюнхена й Оттави, оприлюднені маловідомі факти життя Євгена Петрушевича, професійної, громадсько-політичної та державотворчої діяльності в широкому контексті національно-визвольного руху кінця XIX – першої половини XX століття в Україні та в еміґрації. У книзі простежено життєві долі рідних Євгена Петрушевича та його найближчого оточення. Уперше опубліковано політичний заповіт голови УНР і висвітлено діяльність закордонного центру ЗУНР. идання присвячено 150-річчю від дня народження Євгена Петрушевича.

На заході в Буську були присутні автор і видавці, бібліотекарі, вчителі, представники ЗМІ та органів влади, краєзнавці, гімназисти. Про цю подію - наша фото- та відеорозповідь.

Відео Мирослава Тимчишина:

Богдан Литвин

15 років з дня смерті Дмитра Гуртяка

Дмитро Гуртяк не є нашим земляком. Однак кожен, кому довелося працювати з ІВМ-сумісними ПК у 90-х руках, пригадує ту невеличку програму - драйвер Гуртяка для клавіатури. Одним натиском клавіші Ctrl він забезпечував вмикання української чи російської розкладки клавіатури. Без нього (навіть для всіх патріотів України) комп'ютер відображав на екрані лише латиницю. Цей драйвер все ще працює на першому грантовому ПК у читальному залі нашої бібліотеки в  ОС MS DOS.
Конкретний випадок своєрідно звів мене з Дмитром Гуртяком восени 1998 року. В одному з листів, отриманих на електронну поштову скриньку Буської "Волі народу", я прочитав звернення батька Дмитра:"Потрібна фінансова допомога для операції! У Дмитра пухлина правої половини голови! " Завдяки широкому інформуванню тоді вдалося зібрати кошти для операції у ФРН. Але пухлина прогресувала і не допомогла навіть повторна операція і хіміотерапія в Донецьку. У хід були пущені навіть "народні методи". Юнак, який міг бути моїм учнем, якому 8 жовтня 1998 року виповнилося лише 27 років, помер 13 листопада. У його творчому доробку - десятки геніально простих і швидких програм, складених на примітивних ПК з іноді вбивчими відеомоніторами.
Для нас він назавжди залишиться яскравим символом справжнього програміста - "солдата другої промислової революції".
Веб-ресурси про Дмитра Гуртяка:

Результати пошуку

1. Гуртяк, Дмитрий Александрович — Википедия

   
   

   Памяти ПРОГРАММИСТА Дмитрия Гуртяка: Мемориальная ...

   
   

   Последняя галактика Дмитрия Гуртяка - Программы

   
   

   Гуртяк Дмитрий Александрович — Страница памяти

   
   

   Гуртяк Дмитрий Александрович - выдающийся украинский ...

   
   

   Богдан Литвин

У Буській ЦРБ писали Всеукраїнський диктант національної єдності 2013

У понеділок, 11 листопада 2013 року, в Інтернет-центрі Буської ЦРБ, незважаючи на вихідний день, зібрались користувачі і персонал центру. Усі писали радіодиктант. На мою думку, правильним є такий текст:

Піонер на ниві електроніки

Втілення ідеї «дальнобачення» – спільне колективне дітище багатьох учених і  радіоентузіастів різних країн. Та вперше у світі створити повністю електронну систему передачі на відстань рухомого зображення  і, крім того, навіть здійснити його практичну трансляцію  пощастило лише Борисові Грабовському  – сину поета Павла Грабовського.

1924 року він винайшов пристрій, що став основою передавальної телевізійної  трубки: учений  змусив промінь рухатися поверхнею  надчутливої металевої пластинки, на яку проектувалося зображення. Незабаром наш земляк та його друзі отримали  вітчизняний, а потім  – міжнародний патент на винахід.

Минув час, і  шістдесятирічний учений, на превеликий  подив, читає в книжці Уїлсона (яка, можливо, потрапила йому до рук випадково) про те, що винахід, зроблений ним раніше, немовбито  здійснили американці. Обурений несправедливістю, він розпочинає боротьбу, захищаючи не стільки особисту славу, скільки пріоритет вітчизняної науки й техніки.

Крапку в суперечках про авторство винаходу телебачення поставила ЮНЕСКО - спеціалізована організація ООН із питань науки, освіти, культури: вона  юридично визнала першість за Борисом Грабовським!

Я спеціально не вноситиму виправлень в цей допис від 12 листопада 2013 року 18.42, щоб можна було звірити з оригіналом, як тільки він з'явиться в мережі.
Оригінал на http://radioukr.com.ua/ua/1034/547607/

ПІОНЕР НА НИВІ ЕЛЕКТРОНІКИ

Втілення ідеї дальнобачення — спільне колективне дітище багатьох учених і радіоентузіастів різних країн. Та вперше у світі створити повністю електронну систему передачі на відстань рухомого зображення і, крім того, навіть здійснити його практичну трансляцію пощастило лише Борисові Грабовському — сину поета Павла Грабовського.
1924 року він винайшов пристрій, що став основою передавальної телевізійної трубки, учений змусив промінь рухатися поверхнею надчутливої металевої пластинки, на яку проектувалося зображення. Незабаром наш земляк та його друзі отримали вітчизняний,  а потім – міжнародний патент на винахід.
Минув час, і шістдесятирічний учений, на превеликий подив, читає в книжці Уїлсона, яка, можливо, потрапила йому до рук випадково, про те, що винахід, зроблений ним раніше, немовбито здійснили американці! Обурений несправедливістю, він розпочинає боротьбу, захищаючи не стільки особисту славу, скільки пріоритет вітчизняної науки й техніки.
Крапку в суперечках про авторство винаходу телебачення поставила ЮНЕСКО — спеціалізована організація ООН із питань науки, освіти, культури: вона юридично визнала першість за Борисом Грабовським.

Богдан Литвин 

Відеоролик "Час читати електронні книжки"

Цей відеоролик бере участь в конкурсі "Книгопроектор".



Автор відеоролика - керівник Інтернет-центру Буської бібліотеки Богдан Литвин

Урочистості в Новосілках присвячені Маркіяну Шашкевичу

Відеорозповідь Мирослава Тимчишина






До уваги користувачів !
 Швидкість відтворнення звуку та зображення, розміщеного на YOUYUBE залежить від вашого провайдера Інтернету!

Підписана угода між Україною і Chevron про добування вуглеводнів на Олеській площі

Держава Україна, компанія "Шеврон Україна Б.В." (Chevron) і ТОВ "Надра Олеська" підписали угоду про розподіл продукції (УРП) на видобуток вуглеводнів на Олеській ділянці (Львівська та Івано-Франківська обл.), повідомили у прес-службі президента України. УРП підписали сьогодні, 5 листопада, в Києві під час засідання Ради вітчизняних та іноземних інвесторів у присутності президента України Віктора Януковича. Від України документ підписав Едуард Ставицький, від компанії "Шеврон Україна Б.В." – гендиректор Chevron Europe Дерек Дюпрі Магнесс, від "Надра Олеська" – голова правління Національної акціонерної компанії "Надра України" Віктор Пономаренко. Підписання УРП дасть змогу розпочати роботи з пошуку та видобутку сланцевого газу на Олеській площі, прогнозні ресурси якої становлять 2,98 трлн куб. м газу. Згідно з базовим сценарієм, щорічний видобуток газу на цій ділянці становитиме 8-10 млрд куб. м. Відповідно до цієї угоди, на початковому пошуковому періоді компанія "Шеврон" інвестує $350 млн у розвідку сланцевого газу у Львівській та Івано-Франківській областях. При цьому загальні інвестиції у видобуток газу можуть перевищити $10 млрд. Як відомо, Україна 2012 року провела три конкурси на укладення УРП: щодо Юзівської (Харківська та Донецька обл.), Олеської (Львівська та Івано-Франківська обл.) та Скіфської (глибоководний шельф Чорного моря) ділянок. Переможцями конкурсу на розробку Олеської ділянки стала американська Chevron, Юзівської – англо-голландська Shell, Скіфської – консорціум на чолі з американською ExxonMobіl (40%, оператор), Shell (35%), австрійська OMV в особі румунської "дочки" Petrom (15%) і НАК "Надра України" (10%). Першою в січні цього року було підписано УРП із Shell і ТОВ "Надра Юзівська", тоді як підписання УРП із Chevron постійно відкладалося, зокрема через відмову Львівської і Івано-Франківської облрад затвердити її. Проте 20 вересня депутати Івано-Франківської облради на позачерговій сесії підтримали проект угоди про розподіл продукції з компанією Chevron Ukraine B.V. Це рішення дозволило розробку Олеської газової площі. 3 жовтня депутати Львівської обласної ради погодили проект угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться в межах ділянки Олеська між компанією "Шеврон Юкрейн Б.В." та ТОВ "Надра Олеська". Як інформував ZAXID.NET, радник міністра та природних ресурсів Володимир Ігнащенко раніше розповідав, що на стадії досліджень «Chevron» планує вкласти 354 млн доларів, а загалом підприємство планує інвестувати 25 млрд доларів у видобуток сланцевого газу на Львівщині. Джерело:  ZAXID.NET Зазначимо, що в прийнятті цього нелегкого виваженого рішення є і наш маленький внесок. Про свою незаангажовану  участь в інформуванні населення про технології компанії CHEVRON ми вже писали раніше в цьому блозі. Редколегія блогу

Відзначення 95-ї річниці проголошення ЗУНРУ

Сьогодні, 1 листопада, з нагоди 95-ї річниці проголошення Західноукраїнської Народної Республіки у Буську відбулася урочиста хода і мітинг біля пам'ятника президенту Євгену Петрушевичу.
До присутніх з промовами звернулися керівники району та міста.
Фоторепортаж з місця події:

Марія Литвин, методист Буської ЦРБ