Пригадую урок з інформатики в 11 класі ЗОСШ №1. Осінній ранок на зламі тисячоліть.Як завжди, перед початком уроку роблю перекличку учнів. Коли погляд падає на рядок "Дацко Антон", черговий повідомляє про трагедію, яка сталась напередодні. Ніхто тоді ще не міг собі уявити, які важкі випробування підготувала доля цьому обдарованому буському хлопцеві. Приречений бути прикутим до інвалідного візка, він, однак, не здався примхам долі. І в прямому та переносному смислі викликав її на дуель. Допомагали рідні, друзі, однокласники, земляки. Не останню роль зіграли книги,він любив їх читати завжди, особливо ж - Біблія, з якою не розлучається сьогодні.
Згадується також публікація Надії Ігнат у місцевому часописі "Воля народу", яка повідомляла про мій намір надати допомогу Антону Дацку в освоєнні комп'ютера та Інтернету. У силу численних обставин цього не відбулось: юнак прийшов до високих технологій своїм шляхом.
Аналізуючи вже пройдений життєвий шлях Антона, приходжу до висновку, що він вартий більшого. Вірю, що стрімкий розвиток науки, який спостерігається в наш час, допоможе покинути йому інвалідний візок і стати на ноги. Принаймні, бібліотекарі та читачі Буської бібліотеки йому цього щиро бажають.
Дивись про Антона Дацка у наступних відеосюжетах:
Поза грою
Богдан Литвин.
Матеріал на стадії розробки.
Немає коментарів:
Дописати коментар