Олександр Пушкін і Україна
Перебування О. Пушкіна в Україні
припадає на період його заслання на Південь Російської імперії
(1820—1824 рр.). Уряд Олександра І вислав молодого автора за волелюбні
вірші, в яких він оспівував полум'яний патріотизм, висловлював віру в
перемогу "святої вольності", засуджував і сатирично
викривав царський режим. Коли 18 травня 1820 р. кур'єрська поштова
трійка повезла О. Пушкіна з Петербурга в Україну, той проїхав через
Чернігів, Ніжин, Прилуки, Лубни, Кременчук. Після двадцятиденного шляху
першим місцем призначення поета був Катеринослав. Тут О. Пушкін мав
зайняти посаду колежського секретаря в канцелярії головного попечителя
південних поселенців генерала І. Інзова. У перші ж дні в Катеринославі
поет став свідком епізоду: двоє братів-колодників утекли з місцевого
острогу і, рятуючись від переслідування, кинулися в Дніпро… На
маленькому островку вони збили камінням кайдани, попливли далі й втекли
від переслідування. Цей випадок дав початок поемі "Братья-разбойники". У
Катеринославі О. Пушкін невдовзі застудився і за дозволом І. Інзова
вирушив з родиною генерала М. Раєвського на Кавказ, який справив на
поета і його творчість величезне враження. Незабаром Раєвські вирушають
до Криму, і Пушкін їде разом з ними. На півострові поет протягом трьох
місяців вивчає життя місцевих жителів, відвідує Бахчисарай. Легенду про
любов кримського хана Гірея до полоненої дівчини Марії, почуту тут, О.
Пушкін поетично відтворює в поемі "Бахчисарайский фонтан". Захоплення
від кримської природи і моря він передав у віршах "Редеет облаков
летучая гряда", "Погасло дневное светило" та ін. З листопада 1820 р. до
кінця березня 1821 р. та в листопаді 1821 р. О. Пушкін гостював у
Кам'янці, яка була одним із центрів Південного товариства декабристів, у
мальовничому маєтку Давидових. У господаря — Василя Львовича — часто
збиралися декабристи в справах товариства, на яких був присутній і
виступав Олександр Сергійович. Взимку 1820/1821 рр. О. Пушкін, не
дивлячись на заборону, відвідав Київ. Величезне враження на нього
справили Софійський собор і Києво-Печерська Лавра. Поет зацікавився
подіями епохи Петра І, долею історичних постатей. Згодом враження,
пережиті ним, лягли в основу сюжету поеми "Полтава". Відвідання
могили князя Олега надихнули на створення твору "Песнь о вещем Олеге".
Навесні 1823 р. друзі поета домоглися його переведення до Одеси, де О.
Пушкін потрапив у підпорядкування генерал-губернатора Новоросійського
краю графа М. Воронцова. Проживши тут тринадцять місяців, з 15 липня
1823 р. до 11 серпня 1824 р., О. Пушкін написав понад 30 ліричних
творів, зокрема вірші: "Свободы сеятель пустынный", "Невинный страж
дремал на царственном пороге", "Зачем ты послан был и кто тебя послал",
"Ночь", "Демон", "Телега жизни", "Придет ужасный час", завершив роботу
над поемою "Бахчисарайский фонтан", створив дві з половиною глави роману
"Евгений Онегин", поему "Цыгане". В Одесі О. Пушкін уперше відчув
справжнє кохання. Історики називають імена трьох жінок, з якими
пов'язано його ім'я в "Південній Пальмірі": Амалію Різнич, Кароліну
Собаньську та Єлизавету Воронцову — дружину новоросійського і
бессарабсько- го генерал-губернатора. Останній О. Пушкін присвятив вірші
"Храни меня, мой талисман", "Приют любви, он вечно полон", "Все
кончено: меж нами связи нет" та ін. З її чоловіком графом М. Воронцовим у
поета склалися неприязні стосунки. Якщо І. Інзов ставився до О.
Пушкіна по батьківські і не обмежував його свободу, то М. Воронцов був
налаштований вороже. Олександр Сергійович відповідав йому злими
епіграмами ("Сказали раз царю"). Новоросійський губернатор створює про
поета негативну думку, звинувачує його в "совершенной лености", не
зупиняється перед стеженням, доносами та скаргами на нього. Врешті-решт 9
серпня 1824 р. О. Пушкіна звільняють зі служби і переводять на постійне
проживання до родинного маєтку Михайлівського — під наглядом поліції. З
Україною та морем поет прощається в Михайлівському віршем: "Прощай,
свободная стихия…". За роки, прожиті на українській землі, О. Пушкін
здійснив 19 подорожей, побував у 124 населених пунктах.
А хіба сьогодні не в центрі уваги міжнародного життя наступні рядки О.С,Пушкіна?
Немає коментарів:
Дописати коментар