НОВИНИ
▼
субота, 30 червня 2018 р.
четвер, 7 червня 2018 р.
До Дня журналіста
ШАНОВНІ ВОЛЕНАРОДІВЦІ
Скільки себе пам’ятаю, місцева газета в нашій сім’ї завжди була в пошані. У хатині по вулиці Шевченка, яку мати так і називала – «білою шевченковою» не завжди був високий достаток, однак на столі завжди лежав номер «Авангарду», «Прапора Жовтня». Така увага батьків до друкованого слова тягнулась з раннього дитинства. Мати не закінчувала солідної освіти і абетку вивчала в тих газетах, які з міста на Рокшин приносив зубожілий родич колишнього мера нашого міста Тадеуш Яцковскі. А батько, який народився у сім’ї полоненого австрійського вояка у Москві, захоплено розповідав про те, як на стінах підмосковної дачі читав з обоїв пожовклі зведення Першої світової війни. А потім, у 1933 році з гамірної Москви переїхав у Буськ, на хутір Зарокитна, щотижня вирушав за свіжими новинами у «ПРОСВІТУ», що тоді знаходилась у невеликій цюпці на сучасному подвір’ї журналістки Марії Герасимчук.
Як би там не було, а в 60 і 70-і роки тодішні журналісти докладали чимало зусиль для згуртування місцевої громади. Пригадую світлини Зіновія Коваля, перші проби майбутніх талантів, новини культури, освіти і навіть церковного життя.
З часом, коли ми переселились у нову оселю, а районка першою в Україні отримала нову демократичну назву «Воля народу», газета стала для нас ще ближчою. У публікаціях часопису, очоленого спочатку письменником-політв’язнем Іваном Савчином, а згодом Миколою Іванцівим йшлося про надзвичайно близькі серцю кожного українця події минулого і сучасного.
На місцевій арені суспільно-політичного життя з’явилось Товариство «БУЖАНИ», а в часописі ціла сторінка «Клекіт Бузька». Краєзнавство захопило кожного бущанина, кожен міг стати автором матеріалу про рідний край. Пізніше, коли я перекваліфікуюсь з бухгалтера на методиста у бібліотеці, то дізнаюсь, що ці пожовклі газетні вирізки і є чи не єдиним джерелом бібліотечного краєзнавства.
Перші демократичні зібрання та ініціативи – все це негайно з’являлось на шпальтах «Волі народу», відображалось на світлинах фотокореспондента Богдана Ружила. А новий редактор Микола Іванців, у якого за плечима вже був досвід роботи у НДІ, був незадоволеним низькою оперативністю. З його ініціативи у 1996 році лінотипний набір видання було замінено комп’ютерною версткою і свіже фото відразу потрапляло в друк. У 1997 році на сторінках газети з’явились перші Інтернет-публікації, а на сайті міста до його 900-річчя матеріали видання.
Нове життя нового прагло слова і в колектив прийшли нові талановиті журналісти Ірина Гаєвська, Інна Паламар, Ірина Корчинська, Лариса Герасимів, Надія Шпак. Постійна участь періодичного видання у конкурсах приносила нові здобутки, поліпшувала його матеріальну базу. А це в свою чергу відчувала читацька аудиторія, котра давала найвищі показники передплати. Специфіка моєї теперішньої роботи, координатора пункту Європейської інформації, методиста та бібліотекаря-інженера у Буській ЦРБ ім. І.Котляревського, вимагала постійного контакту як з читачами поважного віку в бібліотеці так і з просунутими користувачами краєзнавчих сайтів та Інтернет-блогів. З 2009 року, веду бібліотечний блог-архів газети для віртуального читального залу. На ньому розміщені всі публікації, статистика свідчить про значний інтерес в Україні та поза її межами. Подаю статистичні дані електронного перегляду газети за країнами лише за один день 03 червня 2018 року:
Україна | 170 |
Росія | 14 |
Сполучені Штати | 9 |
Портуґалія | 7 |
Канада | 5 |
Польща | 2 |
Обʼєднані Арабські Емірати | 1 |
Німеччина | 1 |
Іспанія | 1 |
Франція | 1 |