22 червня 2017 року ми не обмежились простим спогляданням фактів, кимось зібраних у стоси документів, незалежно від форматів змісту, носія чи зовнішньої оболонки.
День скорботи і вшанування жертв війни в Україні покликав нас у справжній інтерактив подій, де кожен учасник заходу мав право бути вислуханим.
Власне кажучи, саме вшанування, про яке розповідають ці світлини і відеозаписи, відбувалось у селі Заводське на місці, де 71 рік тому знаходився 23-й полк винищувальної авіації Червоної Армії. На цей запасний аеродром його перебазували з Шепетівки, на ньому 22 червня 1941 року він і був знищений повністю армією вермахту на землі. Піднятись у небо змогли лише дві машини.
У радянські часи про цю непривабливу сторінку історії замовчували. Лише у 2000-х роках місцевим пошуковцям з ҐО Товариство "Бужани" вдалося розкопати низку цікавих фактів, відтворити хід історії. Зокрема, знайдені і перезахоронені останки військових льотчиків. Адже говорять, що війна триває доти, поки не похоронений останній солдат.
Участь у мітингу-реквіємі взяли представники громадськості Золочівського, Бродівського та Буського районів, волонтери, духовенство. Ведучі завідувачка Народним домом села Заводське Мар'яна Атаманчук і голова товариства ветеранів і репресованих, колишній військовий комісар Володимир Луженцов проникливо і емоційно гортали сторінки історії. Їм допомагали члени Товариства "Бужани" Михайло Зозуля, Іван Нагорний, Зіновій Павлик, Володимир Ступак та Сергій Пенцак .
Цей обеліск встановлено в лісі біля колишніх польських Адамів за сприяння місцевого жителя Петра Вороновського, на честь жерт війни, Хмильовських Григорія
Повертаємось до раніше висвітлених подій http://buskl.blogspot.com/2017/06/blog-post_2.html
Марія Литвин, методист Буської РЦБС
Немає коментарів:
Дописати коментар