Сьогодні до Інтернет-центру Буської бібліотеки завітав краєзнавець - дослідник, місцевий письменник, наш багаторічний користувач і дописувач Тарас Дишкант. Він приніс на компакт-дисках та дискетах декілька своїх книг.
У паперовому варіанті вони уже багато років є в бібліотеці. Пан Тарас добре розуміє, що під час пандемії коронавірусу книги потрібно читати онлайн. Він надає авторське право для дистанційного читання його власних книг про Буськ.
Сьогодні важко знайти комп'ютер з дисководом на дискети. Працівники Інтернет-центру зберегли у доброму стані старий комп'ютер, на якому читаються гнучкі диски. Попереду у них опрацювання цікавих матеріалів про Буськ і постановка їх на Онлайн бібліотеку Буської громади.
Отож, висловлюємо щиру подяку Тарасу Дишканту за надані електронні книги.
Редколегія блогу.
P.S.
Уже надійшов коментар
Вчора залишила тут коментар, а сьогодні нема його . Можливо, щось десь було вимкнено, або ще якась помилка блогу? Ось пишу вдруге. Адже хочу сказати пару добрих слів про видатного дослідника-краєзнавця з історії - як своєго краю, так і всієї України, також і багатьох давніх регіонів Євразії ! Його історичні статті, навіть політичні ессе, та інші цікаві роботи не залишають читачів байдужими. А ще хочу сказати про гарного, незвичайного і ліричного поета-співака природи рідних куточків України, а також і романтизму людських почуттів...Та і взагалі, про добру, щиру, порядну і шляхетну людину. Це я кажу про знаного бущанина Тараса Дишканта. І не до якихось юбілею чи дати. Бо в тому разі прийшлось би писати не коментар, а товсту книгу, якщо не стримувати себе... Нагадую вам всім, бущани і львів'яни, - поруч з вами мешкає видатна, але дуже скромна й тиха людина, може, мало хто знає, що Він, Тарас Петрович Дишкант, талановитий український Автор: краєзнавець-історик, літератор і поет. Звертаюсь до керівництва буської бібліотеки, наполягаю на їхню увагу до Тараса Петровича. Його дослідницькі історичні роботи дуже важливі для розвитку української історії і культури . Тому не можна допускати те замовчування (чи несповіщення) перед науковим корпусом держави, яке спостерігається до Його діяльності в м. Буську вже кілька років поспіль... Спостерігається у ненавмисній, але недоречній ситуації з неувагою, навіть байдужністю до важливої творчості Автора. А ще потрібно ж хоч би в наш тяжкий час проявити якийсь клопіт або навіть соціальну турботу до самотнього, немолодого і не дуже здорового чоловіка ... Знаю Тараса Петровича з Інтернета, спілкуюсь з ним вже не один рік, Він ніколи ні на що не скаржиться, нічого не в кого не просить, не жаліється на життя, і не любить, щоби Його жаліли.. Тому неможливо викликати від Нього якоїсь відвертості . Я-стороння людина, проживаю на сході країни, отримую маленьку пенсію, страждаю від тяжких хвороб .. Але мрію якось Йому допомогти. Знаю, Йому нелегко зараз в житті, як і багатьом із нас. І все ж, Він відрізняється від усіх ! Для Нього жити - значить творити . І ніяк не інакше !!!
1 коментар:
Дякую п. Маріє Володимирівно !!!
Дописати коментар