09.12.1977 – 08.12.2024рр. Б.
Родина , парафіяни Храму св.Юрія, християнський люд Бузеччини, зустріли 40-й день передчасної кончини о.Андрія Баглая, у великому смутку і з болем у серці.
У вічність відійшла Людина з великими Християнськими чеснотами, глибокими знаннями Христової науки, люблячим чоловіком і батьком для дітей.
Для мене особисто, і для всіх, хто з ним служив Богові, о.Андрій, був і залишається незаперечним моральним авторитетом. Він належав до тих священнослужителів, які мали шану і повагу, не тільки у парафіян нашої Церкви, а й у люду інших конфесій. Про це яскраво засвідчили його похорони. В останню дорогу о.Андрія Баглая провели католики і православні, чисельний люд Бузецького краю, християни Тернопільщини та Іванофранківщини, які своїми молитвами благали Бога прийняти його душу у місця вічного Спокою і Відпочинку.
о.Андрій Баглай народився, ріс і виховувався у надзвичайно побожній родині. Глибоку віру в Бога , велику силу Молитви Він увібрав у своє єство з молоком матері Очевидці міста Козови стверджують, що його мама Марія, кожної неділі й у свята, в супроводі дітей крокувала до Божого Дому на спільну молитву, де батько Петро слугував паламарем.
Родинне духовне виховання дітей, очевидно, і стало тим Божим провидінням, що покликало молодого Андрія до священства, якому жертовно служив понад 20 років свого свідомого життя.
Його Євангельські проповіді, реколекції у Храмах нашої Єпархії, стверджували, як людину, яка постійно працювала над підвищенням свого духовного рівня. З метою розширення своєї священницької діяльності, у листопаді ц. р. , закінчив капеланські курси, що кликали його до роботи з пораненими солдатами у шпиталях, з воїнами ЗСУ, які захищають на передовій рубежі України.
Отець Андрій мав серце Апостола Павла. Був чутливий до чужої біди і сліз. Духовними розрадами потішав багатих і бідних, праведних і грішників, потребуючим подавав матеріальну допомогу.
Разом з тим, був наполегливий, енергійний і демократичний у вирішенні багатьох господарських справ Церкви. Кожне мале чи велике діло він вирішував з членами парафіяльної Ради. Уважно вислуховував їх зауваження та пропозиції.
З його ініціативи у вікнах Храму встановлені кольорові вітражі, а сама Церква розписана відомими художниками Львівщини.
В перші роки його діяльності збудовано парафіальний будинок, господарські приміщення, велику роботу проведено по благоустрою Церковної території, оновлено зовнішній фасад Храму, нещодавно упорядковано дорожний перехід біля нього.
Особливу увагу о. Андрій Баглай приділяв вихованню молоді. З цією метою у новозбудованому приміщенні працює катехичний клас, де хлопці і дівчата вивчають основи християнської етики, англійську мову, активно працює тут церковний драмгурток. А День першої Сповіді та Святого Причастя перетворене у велике свято парафіян нашої Церкви.
У пам’яті парафіян Храму св.Юрія назавжди збережуться цікаві і захоплюючі поїздки з о. Андрієм по багатьох відпустових місцях і появ Божої Матері.
Незабутніми будуть Божественні Літургії, які провадив о. Андрій для хворих у ЦРЛ, людям похилого віку в Церковці Різдва Пресвятої Богородиці.
о.Андрій Баглай був шанованим і поважним авторитетом у священників нашого деканату. Для них, Він був Людиною, яка вірно служила Богові і Українському народу.
У цей скорботний день, і я, схиляю голову для вічної пам’яті мого Духовного Отця, сповідника, щирого заступника і вихователя, з яким пліч о пліч служив Всевишньому понад 15 років свого життя.
Вічна Йому пам’ять.
Вічна Йому пам’ять.
Вічна Йому пам’ять.
Адам Тарновський
