понеділок, 22 листопада 2021 р.

Бібліотечна робота під час червоної зони карантину

 На території Львівської області, згідно індикаторів визначення рівнів епідемічної небезпеки та рішенням Державної комісії ТЕБ та НС запроваджено "червоний" рівень.

Але так уже повелося, що наші користувачі, ані дня без читання! Хоча й читання буває різне: офлайн і онлайн, так само і читачі: реальні та віртуальні. Одним з наших читачів є відомий бузецький художник іконописець Петро Бербека

Куди б не закинула його доля, (він постійно перебуває у відрядженнях, реставрує церкви і костели ... ) Петро Бербека завжди залишається читачем ОНЛАЙН БІБЛІОТЕКА БУСЬКОЇ ГРОМАДИ  

Вчора він потрапивши у Публічний простір "Німецький Бік" вільно зловив Wi-Fi й дистанційно дізнався новини про нові надходження.

Серед одержаних книг з ЄС від колишніх жителів Буська  Йоли Кухарської-Пуцик і Казимира Круковського та Магди Возняк, його погляд зупинився на двох дорогих його серцю книгах.

  Це книга про іконопис та про Яна Павла II.


Сьогодні день добрих справ, який щорічно відзначається у понад 100 країнах світу. Бібліотечна спільнота долучається до всесвітнього благодійного руху.
.

І так уже повелося, що й наші бібліотекарі також ані хвильки без читання. Читають усі та всюди й формат не має значення.

Просто на сходах перед бібліотечним коридором бібліотекарка села Соколівка, Ганна Дендюк,  на своєму смаркфоні скориставшись Wi-Fi читає електронну книгу  ЗОЛОЧІВЩИНА ЇЇ МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ


Видавництво 1982 року в NEW YORK - TORONTO - CANBERRA

Цієї книги в паперовому варіанті немає в бібліотеці. Отож, у вільну хвилинку читаємо онлайн.

Завдяки багаторічній онлайновій співпраці з колишніми мешканцями Буська, а нині жителями ЄС віднайдено цікаві посилання в інтернеті. На електронні звернення наших громадян котрі шукають свій родовід рекомендуємо посилання. 
Свій родовід знайдете тут https://skany.przemysl.ap.gov.pl/show.php?zesp=2441&cd=0...


 https://www.facebook.com/photo/?fbid=4536087873153739&set=a.794709660624931 

Опрацьовуємо і розшифровуємо

 НЕВІДОМІ СВІДЧЕННЯ СТАРИХ ДОКУМЕНТІВ

   

Постійно беремо онлайнову участь у вебінарах організованих завідувачкою НМВ ЛОУНБ, координаторкою РТЦ Оленою Шматько.

Переймаємо досвід у бібліотек сусідів Радехова і Ходорова

Також беремо участь в міжнародних конференціях

 Progress Foundation з Румунії ‒ бібліотеки та бібліотечні асоціації чотирьох країн Чорноморського регіону – Вірменії, Республіки Молдова, Румунії та України – впроваджують цей проєкт у своїх місцевих громадах у 2021-2022 рр. Оскільки зміни та інновації є більш досяжними, коли ми об’єднаємося, проєкт не лише розвиває партнерство між чотирма країнами, але має на меті зміцнити місцеві громади та збагатити можливості співпраці завдяки партнерству між публічними бібліотеками та місцевими громадськими і неурядовими організаціями.



Цей матеріал підготував ГІЦ (Громадсько інформаційний центр) спільно з ГО"ІРЦМБ" (ГРОМАДСЬКОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ "ІНФОРМАЦІЙНО-РЕСУРСНИЙ ЦЕНТР МІСТА БУСЬК") та ПЄІ (Пункт Європейської інформації) при Інтернет-центрі КЗ"Буської  публічної бібліотеки"

 

Читайте також

Карантин. Бібліотека. Діти.  

Інтернет-центр Буської бібліотеки і діти 

Осінні канікули, бібліотека, конкурси  

Європейські канікули у бібліотеці



неділя, 21 листопада 2021 р.

Йосиф Боцян (Відновлюємо краєзнавчий сайт "Видатні люди Бузеччини" сторінка 6)

 


Йосиф Боцян

Серія матеріалі

    В проміжку часу, який вимірюеться шістнадцятьма роками, в Буську після Євгена Петрушевича та Іларіона Свєнціцького появилась на світ ще одна знаменита людина – Йосиф Боцян. Якщо перший відзначився як державно-політичний діяч, другий – як науковець, то третій був відомим діячемна церковній ниві, на якій сягнув сану єпископа.

    Народився Йосиф Боцян 10 березня 1879 р. в родині буського коваля. Лише на три роки молодший віл Іларіона Свєнціцького, він не міг не знати його з дитинства, тим більше, що мешкали обидва на Довгій стороні. Характерно, що на цьому ж передмісті був батьківський дім і Євгена Петрушевича.

    Здобувши початкову освіту в Буську, Йосиф Боцян продовжив навчання в Золочівській гімназії, після закінчення якої вступив до Львівської духовної семінарії. Батько не мав можливості забезпечити повне утримання його, тому жити доводилося впроголодь. Це підірвало здоров'я семінариста. Він захворів на туберкульоз легенів і, щоб підлікуватися, змушений був на один рік перервати навчання. Потім студіював теологію у Львові і у Відні.

    Після закінчення навчання Йосиф Боцян, 21 серпня 1904 р. висвячується на священика і дістає

парафію у Любені Великому. Вже тоді, маючи ступінь доктора богословія, молодий священик

виділявся в колах духовенства високою освчіченістю і проповідницьким талантом. Незабаром

він дістає призначення на посаду ректора духовної семінарії і на цьому становищі перебуває

до початку Першої світової війни.

     Коли після захоплення російськими військами в кінці серпня 1914 р. Львова був заарештований і  вивезений з міста митрополит Андрей Шептицький, Йосиф Боцян добровільно подався услід за ним.

В Києві вони зустрілися, і митрополит 10 вересня 1914 р., таємно висвятив його на

єпископа та надав йому Луцьку епархію, яку він в силу історичних обставин ніколи так і не

посів. Висвячуючи нового єпископа, Андрей Шептицький хотів зміцнити Греко-католицьку

церкву, яка після окупації Галичини Росією, стала зазнавати переслідувань з боку царського

режиму. А Йосифа Боцяна він високо цінив і покладав на нього великі надії.

     З Києва нововисвячений владика повернувся до Львова. Але там незабаром і його арештують

та вивозять в Сибір. На засланні він пробув до падіння царату в лютому 1917 р. Дочекавшись

визволення, повернувся в Галичину і продовжував працю в духовній семінарії. Для вихованців

її саме він організував курс краєзнавства і церковної археології, який став Іларіон Свєнціцький.

Налагодженню такою співпраці сприяло їх давнє, ще з Буська знайомство.

     Незважаючи на слабке здоров'я, яке ще більше було підірване сибірським засланням, доктор

Боцян веде активне громадське життя, співпрацює в таких періодичних виданнях, як "Нива",

"Богослов", в яких друкує популярні матеріали з їсторії церкви, займається науковою роботою.

Однією з головних тем його досліджень стали життя і діяльність полоцького архієпископа

Йосифа Кунцевича.

    В своїх проповідях, виступах під час проведення різних громадських заходів у перші роки

польської окупації Західної України він вселяє слухачам віру в краще майбутнє. В 1922 р.

Й.Боцян здійснив поїздку до Австрії, де зустрічався з українськими емігрантами. Тоді ж він

побував у Чехо-Словаччині, відвідав там залишки війська Українсько Галицької Армії, перед

якими виступив з патріотичною промовою.

    За відданість українській справі польський окупаційний режим чинив усякі перешкоди його

діяльності. Він не допустив єпископа до посідання Луцької катедри. В 1925 р. митрополит

Андрей Шептицький іменував його Львівським єпископом-помічником, а згодом ще й

архіпресвітером Львівськоі капітули. Вже тяжко хворий, він продовжував підтримувати

контакти з громадськими організаціями. Незадовго до смерті ця ніколи не байдужа до долі

свого народу людина посвятила будинок читальні "Просвіти" на Личаківському передмісті

у Львові і звернулася до просвітян із закликом наполегливо працювати, щоб прискорити час

національно-державного воскресіння українського народу.

    Помер Йосиф Боцян 21 листопада 1926 р. в приміщенні львівської духовної семінарії.

Наступного дня, після обіду, тіло його було перенесене до архікафедральної церкви св.Юра.

23 листопада відбувся похорон, в якому взяв участь митрополит Андрей Шептицький. Похований єпископ Йосиф Боцян на Янівському цвинтарі у Львові.

    Вже під завершення будівництва в Буську міської церкви св.Миколая в тридцятих роках

за порадою Шептицького у її підвалі було споруджено крипту для перезахоронення тлінних

останків єпископа Боцяна. Та війна, а потім і підбольшевицька дійсність перешкодили цьому

перезахороненню.

 

 Савчин І. П. Буськ у вирі століть: Історичний нарис. – Львів: Львівські новини, 1996. – 161 с.

 

    Йосиф Боцян

 

    10 березня виповнюється 130 років від дня народження  видатного бущанина, церковного і громадського діяча, єпископа Йосифа Боцяна

 

     Йосиф Боцян народився 10 березня 1879 року у  Буську на Довгій Стороні (вул.Шашкевича) у  родині Івана Боцяна і Юлії Капій.

     Початкову школу закінчив у Буську. Вже з перших класів виявив себе як здібний учень, школу закінчив з відзнакою. Потім навчався в Золочівській гімназії, після закінчення якої вступив до Львівської духовної семінарії. Окрім богословія,виявляв глибоке зацікавлення історією, літературою, філологією. По закінченню семінарії у Львові митрополит Андрей Шептицький вислав його на вищі студії до Інсбруку, які  той закінчив ригорозом  з права й історії Вселенської церкви.

     21 серпня 1904р. висвячується на священика і дістає парафію у Любені Великому.

     В 1909р. отримав у Відні ступінь доктора богословія. Молодий священик виділявся в колах духовенства високою освіченістю і проповідницьким талантом. Митрополит Андрей Шептицький вислав о.д-ра Боцяна в подорож по Австрії ,Німеччині,Швейцарії,щоб там    приглянутися до способів ведення семінарій. Коли  повернувся до Львова ,був призначений ректором духовної семінарії.

     З вибухом Першої світової війни і приходом російської царської армії у Галичину в серпні 1914 року московські жандарми арештували митрополита Андрея і вивезли з міста. Йосиф Боцян добровільно подався услід за ним. У Києві 10 вересня 1914р. в готелі „Континент” Андрей Шептицький під час Служби Божої висвятив потайки д-ра Йосифа Боцяна  на єпископа і надав йому Луцьку єпархію.Андрей Шептицький високо цінував і покладав великі надії на Йосифа Боцяна.

     З Києва нововисвячений владика повернувся до Львова. В цей час на Західній Україні відбувалися масові арешти серед українського свідомого громадянства і священнослужителів. Арештований і вивезений в Сибір був і Йосиф Боцян.

     На засланні він пробув до падіння царського режиму. Повернувся в Галичину і продовжував працю в духовній семінарії. Незважаючи на слабке здоров”я, підірване сибірським засланням, доктор Боцян веде активне громадське життя. Співпрацює     в періодичних виданнях „Нива”, „Богослов”, в яких друкує популярні матеріали з історії церкви. Для семінаристів організував курс краєзнавства і церковної археології, який вів Іларіон Свєнціцький. Займається науковою роботою. Однією з головних тем його досліджень стали життя і діяльність полоцького архієпископа Йосифа Кунцевича.

     Коли було знайдено мощі священномученика  Йосафата, єпископ Боцян був одним із свідків урядового розпізнання і встановлення автентичності мощів Йосафата. Він приготував протокол з процесу встановлення автентичності мощів та долучив 12 документів, які підтверджували дійсність віднайдення мощів Йосафата.

     В 1925р. митрополит Андрей  Шептицький іменував його Львівським єпископом-помічником, а згодом ще й архіпресвітером Львівської капітули.

     Йосиф Боцян не був байдужим до долі свого народу. Часто виступав на різних громадських  заходах  з патріотичними промовами. Незадовго до смерті на посвяті будинку читальні „Просвіта” на Личаківському передмісті у Львові Йосиф Боцян звернувся до просвітян із закликом наполегливо працювати, щоб прискорити час національно-державного воскресіння українського народу.

     Помер Йосиф Боцян 21 листопада 1926р. Тіло покійного було покладено в семінарській церкві, 22 листопада перевезено до церкви св. Юра. 23 листопада  відбувся похорон, в якому взяв участь Андрей Шептицький. Похований Йосиф Боцян на Янівському цвинтарі у Львові.

 

                           За матеріалами Буської преси

 

 

 

ЙОМУ БУЛА НЕБАЙДУЖОЮ ДОЛЯ УКРАЇНИ

 

10 березня виповнилось 140 років від дня народження єпископа УГКЦ Йосифа Боцяна

Народився Йосиф Боцян 10 березня 1879 р. в родині буського коваля. Лише на три роки молодший віл Іларіона Свєнціцького, він не міг не знати його з дитинства, тим більше, що мешкали обидва на Довгій стороні. Характерно, що на цьому ж передмісті був батьківський дім і Євгена Петрушевича. Початкову школу закінчив у Буську. Вже з перших класів виявив себе як здібний учень, школу закінчив з відзнакою. Йосиф Боцян продовжив навчання в Золочівській гімназії, після закінчення якої вступив до Львівської духовної семінарії. Батько не мав можливості забезпечити повне утримання його, тому жити доводилося впроголодь. Це підірвало здоров'я семінариста. Він захворів на туберкульоз легенів і, щоб підлікуватися, змушений був на один рік перервати навчання. Потім студіював теологію у Львові і у Відні. Після закінчення навчання Йосиф Боцян, 21 серпня 1904 р. висвячується на священика і дістає парафію у Любені Великому. Вже тоді, маючи ступінь доктора богословія, молодий священик виділявся в колах духовенства високою освіченістю і проповідницьким талантом. Незабаром він дістає призначення на посаду ректора духовної семінарії і на цьому становищі перебуває до початку Першої світової війни. Коли після захоплення російськими військами в кінці серпня 1914 р. Львова був заарештований і вивезений з міста митрополит Андрей Шептицький, Йосиф Боцян добровільно подався услід за ним. В Києві вони зустрілися, і митрополит 10 вересня 1914 р., таємно висвятив його на єпископа та надав йому Луцьку єпархію, яку він в силу історичних обставин ніколи так і не посів. Йосифа Боцяна він високо цінив і покладав на нього великі надії. З Києва нововисвячений владика повернувся до Львова. Але там незабаром і його арештують та вивозять в Сибір. На засланні він пробув до падіння царату в лютому 1917 р. Дочекавшись визволення, повернувся в Галичину і продовжував працю в духовній семінарії. Для вихованців її саме він організував курс краєзнавства і церковної археології, який вів Іларіон Свєнціцький. Налагодженню такою співпраці сприяло їх давнє, ще з Буська знайомство. Незважаючи на слабке здоров'я, яке ще більше було підірване сибірським засланням, доктор Боцян веде активне громадське життя, співпрацює в таких періодичних виданнях, як "Нива", "Богослов", в яких друкує популярні матеріали з їсторії церкви, займається науковою роботою. В своїх проповідях, виступах під час проведення різних громадських заходів у перші роки польської окупації Західної України він вселяє слухачам віру в краще майбутнє. В 1922 р. Й.Боцян здійснив поїздку до Австрії, де зустрічався з українськими емігрантами. Тоді ж він побував у Чехо-Словаччині, відвідав там залишки війська Українсько Галицької Армії, перед якими виступив з патріотичною промовою. За відданість українській справі польський окупаційний режим чинив усякі перешкоди його діяльності. Він не допустив єпископа до посідання Луцької катедри. В 1925 р. митрополит Андрей Шептицький іменував його Львівським єпископом-помічником, а згодом ще й архіпресвітером Львівськоі капітули. Вже тяжко хворий, він продовжував підтримувати контакти з громадськими організаціями. Незадовго до смерті ця ніколи не байдужа до долі свого народу людина посвятила будинок читальні "Просвіти" на Личаківському передмісті у Львові і звернулася до просвітян із закликом наполегливо працювати, щоб прискорити час національно-державного воскресіння українського народу. Помер Йосиф Боцян 21 листопада 1926 р. в приміщенні львівської духовної семінарії. Наступного дня, після обіду, тіло його було перенесене до архікафедральної церкви св.Юра. 23 листопада відбувся похорон, в якому взяв участь митрополит Андрей Шептицький. Похований єпископ Йосиф Боцян на Янівському цвинтарі у Львові. Вже під завершення будівництва в Буську міської церкви св.Миколая в тридцятих роках за порадою Шептицького у її підвалі було споруджено крипту для перезахоронення тлінних останків єпископа Боцяна. Та війна, а потім і підбольшевицька дійсність перешкодили цьому перезахороненню.

 

За матеріалами http://buska-crb.blogspot.com/2019/03/blog-post_12.html

 


Обновлен 03 апр 2019. Создан 30 мар 2011 Просмотров 142187








 



 

Ярослав Коваль (Відновлюємо краєзнавчий сайт "Видатні люди Бузеччини" сторінка 5)

 

Ярослав Коваль

Лікар, еколог, літератор, громадський діяч


До 75-річчя від дня народження Ярослава Коваля фонд електронних документів поповнився книгами

  "Дерева стогнуть"

 

    " Продуктовий геноцид"

 

Лікар, еколог, літератор (псевдонім Ярко Іванів ), громадський діяч, пасічник, заступник голови Буської районної УЕА "Зелений Світ". Автор книг "Дерева стогнуть" та "Продуктовий геноцид". Жив у селі Новий Милятин.

Слухайте серію радіопередач на екологічну тематику за участю Ярослава  Коваля

1 Радіопрограма "Довкілля" від 15 квітня 2012 року

2. Радіопрограма "Довкілля" від 11 березня 2012 року

3. Екопредмет 5 червня 2011 року

4. Ярослав Коваль 27 травня 2010 року

5. Львівське радіо листопад 2010 року


Слово Пам'яті

 

... Ярослав Коваль - високопрофесійний лікар, народний цілитель, еколог за покликанням, людина , яка від народження була наділена шляхетністю, розумом і порядністю. Підкупала його простота поведінки і зацікавленість усім, далеким від його спеціальності. Особливо вражала його обов'язковість до збереження нашого довкілля, природніх багатств, що дарував нам Господь Бог. А його книжки "Дерева стогнуть", "Продуктовий геноцид", це крик його християнської душі до сущих у цьому лукавому світі.

Про важливість проблеми екологічної ситуації в Україні, яку автор аналізує в книзі "Продуктовий геноцид" яскраво засвідчують відгуки на її появу авторитетних вчених Українського державного лісотехнічного університету та Львівської комерційної академії. І це зрозуміло, бо для Ярослава Івановича, кожне посаджене нове дерево, впорядкована лісосмуга чи клумба були цілющим бальзамом на його неспокійне серце. І разом з тим пошкоджений зелений кущ, зрізане деревце, знищене пташине гніздо чи спалена трава - невиліковно ранило його чутливий характер.

Рано пішов із життя Ярослав Іванович. Невблаганна смерть забрала Людину, яка залишила по собі добрий слід, стала гідним прикладом наслідування,  не лише для колег - лікарів, але для всіх, хто його знав, або чув про його добрі справи. Пішов у потойбічний світ, залишивши у невимовному горі свою чарівну дружину Лідію Маркіянівну, осиротілих дітей Олесю та Ігоря, які пішли його професійною дорогою, всю свою родину.

А тому писати про тих, хто пішов у свої, відомі лише Господу Богу мандри буже не просто. Бо всяке сказане і написане засвідчує лише якийсь фрагмент безмежно різного буття людини.

... Вперше я зустрівся з Ярославом Івановичем на лікарняному ліжку в Буській центральній лікарні у жовтні 1982 року. Лікував свій хронічний бронхіт та простудні захворювання. Добре пам'ятаю, як вечері до палати зайшов Я. Коваль. Кожного хворого уважно вислуховував та розпитував про його болі, що найбільше турбує, хто навідується до слабого з родини, ким працює, режим харчування. Але мене найбільше зацікавило те, коли лікар розпитував хворого про його домашню госрлдарку. Питав чим захоплюється, які фруктові дерева ростуть в його саду, які овочеві культури вирощує, де випасає власну тварину тощо.

Обхід закінчувався на моєму ліжку. Доктор присів, уважно глянув мені в очі і спокійним голосом запитав, як проходить одужання. Я відповів, що через кілька днів покину лікарняну палату. Ось тільки незнаю, що робити з носовою порожниною, яка стабільно закладена і перешкоджає нормальному диханню.

-Чим лікуєте її ? - запитав Ярослав Іванович

- Тричі на день закапую "Піносол" який приписав лікар.

- Відміняти Їх немаю права, але раджу спробувати пожувати день-другий використану пчолину вощину. Не зашкодить подихати іонами Новомилятинського озера, особливо постояти десяток хвилин біля фонтану.

... Від того вечора пройшло багато років. А лікарська порада і сьогодні лікує мою болячку, засвідчуючи благородну і безкорисливу допомогу Лікаря, що оздоровляв людей добрим словом і порадою.

...І треба так статися долі, щоб у липні 2015 року,у Львівському кардіологічному центрі, куди мене привела тяжка недуга серця, першим хто нахилився над моїм ліжком був Михайло Перепилиця - зять Ярослава Івановича, провідний спеціаліст цього медичного закладу, людина рідкісного таланту, надзвичайно авторитетна і талановита в цьому колективі, який чимало зробив для мого швидкого одужання.

І ще одне. У земному житті Ярослав Іванович був шукачем і творцем Правди. Палко любив свою рідну землю, цінував і шанував їїприроду. І хоча передчасно згасла його іскра Божа, яка лікувала не тільки тіло, а й душу людини, і далі дарує нам тепло й освітлює подальшу життєву дорогу,

Коли писалися ці рядки, пригадав, що у Квітну неділю вулицями Буська пройшла Хресна Дорога в наміренях за мир, спокій, єдність, і добротне довкілля України. Думаю, що християни в цей день віддали певну шану і Ярославу Івановичу Ковалю.

Адам Тарновський.

 


Обновлен 24 мая 2017. Создан 10 апр 2017 Просмотров 22457