вівторок, 29 серпня 2017 р.

Буськ відзначив День пам'яті загиблих в АТО

Не пориваючи усталеної традиції тримати руку на пульсі суспільного життя, персонал Інтернет-центру бібліотеки сьогодні, 29 серпня 2017 року, разом з громадськістю міста відзначив День  пам'яті загиблих учасників АТО. 

Знімальна група, на прохання голови Буської районної ради  організації ветеранів України Володимира Луженцова, відвідала всі місця активних подій нашого міста. Відео та фоторепортаж від Марії Литвин дивіться нижче



Молебень за невинно убієнними під час Іловайської трагедії у храмі св.Юрія відправив о.Степан Жукровський




Підприємець Марія Коротич передала у зону бойових дій АТО понад 400 українських прапорів. Вона нагороджена прапором з написами вдячності від воїнів АТО 

 
Жалобні заходи по вшануванні пам'яті українських воїнів, які загинули в Іловайському котлі продовжилися на автобусній зупинці



Редколегія блогу



середа, 23 серпня 2017 р.

До 95-річчя першого директора Буської бібліотеки

"Воскресають там, де є могили"

(Фрідріх Ніцше)

Ще раз звернутись до постаті першого директора Буської районної централізованої  бібліотечної  системи Марії Солодкової  мене спонукала нещодавна публікація у блозі Каланчацької ЦБС  "Сум та біль огортають серце… " . Проникливі рядки спогаду про найстарішого бібліотекаря Каланчацького району на  Херсонщині і незмінного (упродовж другої половини 20 ст.)  директора дитячої бібліотеки - Лідію Дмитрівну Лебідь, не можуть нікого залишити байдужим.

Як читач Буської бібліотеки, я знав нашого директора Буської РЦБС Марію Петрівну Солодкову, а в 2004 році за допомогою Алли Андреєвої вдалося дізнатись, що її було призначено на цю посаду ще в травні 1944 року. Тож сьогодні, 23 серпня 2017 року, в день 95-річчя Марії Солодкової розпочинаю інтерактивний  захід з вшанування пам'яті першого директора нашої книгозбірні.

Прошу відгукнутись всіх, хто має певну інформацію про Марію  Петрівну Солодкову. Ми розмістимо  ваші спогади і світлини, як належить, на нашому бібліотечному сайті.

Богдан Литвин, керівник Інтернет-центру Буської бібліотеки

День Державного Прапора України, Європейський День пам'яті жертв сталіінізму

23 серпня 2017 року держслужбовці відділу культури Буської РДА розпочали фотосесією з державним прапором України у фойє Народного дому

А працівники  Народного дому завітали в біблііотечний Інтернет-центр

 

Майбутні користувачі бібліотеки привітали
(активні користувачі ГП "НІМЕЦЬКИЙ БІК")

організаторів "коридору в майбутнє" з Днем державного прапора  України

За це кожен з них отримав подарунок з ЄС

  11-річний Олексій Гачкевич отримав англомовну книгу про Норвегію

Дворічна Вікторія Ясінська з братом Данилом розглядають міні карту ЄС,   адже їх батько легально працює у Швеції.

 

День Державного Прапора України та Європейський День пам'яті жертв сталінізму і нацизму покликав  бібліотекарів у мандрівку, щоб віддати шану загиблим за Незалежність України воїнам ОУН УПА

Цього разу маршрут проліг на східну околицю міста до двох монументів встановленим у 1990 роки одним і тим же місцевим героям, полеглим у 1944.

Про це засвідчують викарбувані списки на двох постаментах

 

У списку героїв-борців ха волю України - дядько співачки Іванки Мигаль Михайло Бойко

До підніжжя кожного лягли квіти від вдячних нащадків.

Редколегія блогу

вівторок, 15 серпня 2017 р.

Європейські канікули у бібліотеці

Креативний проект "Коридор у майбутнє" у Буській центральній районній бібліотеці діє. 

 

11-річні мешканці вулиці Грушевського у Буську (Німецький Бік) в Інтернет-центрі переглядають відеозвернення Тадеуша Цвена, який у 1944 році в їхньому віці залишив рідне місто.

 Так встановився своєрідний зв'язок між теперішнім і минулим нашого міста,  Народного дому, сокольні, бібліотеки. 

Ці діти однією ногою стоять у сьогоднішньому "коридорі в майбутнє", а другою ногою - в самому майбутньому, як користувачі бібліотеки. 

 

Про те, як вони допомагають нам формувати бажане майбутнє і притягатись до нього, дивись  у цьому і наступному серіалах 2017-2030 років



 А канікули в "Коридорі у майбутнє" невмолимо наближаються до кінця...

Наступна станція машини часу - новий навчальний рік

Нові послуги бібліотеки формують діти

 Не є секретом, що бібліотеки працювати, як прості книгозбірні, вже не можуть. Отож, доводиться шукати нові форми обслуговування інформаційних запитів  населення. Часто-густо їх диктує випадково сам відвідувач.



Одинадцятирічна Марійка Катула з батьком (жителі с.Купче).

У Марійки одне бажання - ігри на ПК. Але бібліотекар-інженер Марія Литвин, ознайомила її з бібліотечними краєзнавчими сайтами "Архітектурні пам'ятки Надбужжя" та "Видатні люди Бузеччини" та електронним каталогом бібліотеки, які в майбутньому будуть потрібні їй для навчання.


  



Софійка та Марійка Клим - постійні відвідувачі Інтернет-центру (жителі с.Побужан)


Софійка (справа) минулорічна  героїня  бібліотечного інтерактивного заходу "Моя поліція"



А на цій світлині (внизу) п'ятирічна Аня Ковалик (жителька міста Львова вул.Сихівської) переступила поріг Інтернет-центру разом з батьком та ведмедиком Мишком. Побачивши комп'ютери, весело вигукнула до свого маленького плюшевого друга: "Мишко, тут є Інтернет - скористаймося!"



Батько маленької Ані, Володимир Ковалик, скористався послугами Громадського інформаційного центру, який успішно діє четвертий рік поспіль, а також помилувався краєвидами річки Буг з фотоальбому "Над Бугом у Буську"


РЕДКОЛЕГІЯ БЛОГУ

День археолога у Буській бібліотеці

Попри низку несприятливих обставин, анонсований наприкінці липня 2017 року, День археолога в Буській бібліотеці  все ж відбувся 15 серпня 2017 року в форматі інтерактивного заходу в Інтернет-центрі Буської бібліотеки. 

Поштовхом для нього став ранковий Львівське Радіо (Lvivske Radio)  та інтерв'ю  Наталіъ Войцещук ( науковий співробітник Науково-дослідного центру "Рятівна археологічна служба" Інституту археології НАН України ) В інтерв'ю з нагоди професійного свята     https://www.facebook.com/Львівське-Радіо-Lvivske-Radio-29…/…  вона, зокрема, повідомила, що всі писемні знахідки на території України були зроблені ще в радянський час у Звенигороді Свєшніковим.
А ось що повідомляє російська ВІКІПЕДІЯ:про писемні знахідки на території України в експедиції Наталія Стеблій та Петра Довганя " 2008 году, при обследовании остатков сгоревшего дома дубильщика в Буске, в слоях первой половины XIII века была обнаружена берестяная грамота и костяное писало[9]". Значить у Росії підтвердили достовірність  Буської берести ? .

Тож, щоб дізнатись про істину, довелося звернутись до археологічної спільноти України в мережі ФБ. На жаль, досі не отримано жодного роз'яснення.  По-справжньому інтерактивний захід триває.

РЕДКОЛЕГІЯ БЛОГУ

Довідка

Як відомо, у Буську знайшов вічний спочинок дослідник поземелля княжих городів Галича-Крилоса (1925—1930), Теребовлі (1931), Звенигорода (1932), Белза (1932) та Буська (1933), дійсний член НТШ Лев Чачкововський.  У місті його іменем на початку 1990-х  його іменем названа одна з центральних вулиць. 

Однак, день археолога, встановлений в СРСР у 1947 році не був  популярним у Буську і ніяк не відзначався у бібліотеці аж до офіційного його проголошення в 2008 році  Указом Президента України у 2008 році. Напередодні археологічна експедиція Петра Довганя і  Наталії Стеблій виявила сенсаційні знахідки на території палацу графа Бадені.

17 липня 2008 року Петро Довгань звернувся в Інтернет-центр Буської бібліотеки з проханням про найширше висвітлення досягнень експедиції на території палацу. Знахідки викликали сенсацію.

Це і був початок тісних контактів бібліотеки з археологами.

пʼятниця, 11 серпня 2017 р.

Конкурс "Моя книжкова полиця"


Як блогер, що за сприяння Інтернет-центру Буської центральної районної бібліотеки імені Івана Котляревського веде блог "Книжкові презентації" (http://buskradio.blogspot.com/  ), я, Адам Тарновський вирішив надіслати на конкурс відгук на кпигу Сергія Плохія "Брама Європи".
Прошу Вас знайти текст цього відгуку в моєму дописі на тему "Презентація книги Сергія Плохія" від 20 грудня 2016 року за наступною зноскою http://buskradio.blogspot.com/2016/12/blog-post_28.html 
 (внизу під відеозаписом, який також прошу долучити для повноти картини )

                                         Брама Європи
Під такою назвою вийшла книга Сергія Плохія про історію України від скіфських воєн до її незалежності. Видання здійснено Книжковим Клубом «Клуб сімейного Дозвілля» в червні 2016 року. Наукова праця має 496 сторінок, 27 розділів, алфавітний показчик, грунтовно подана рекомендована література.
Науковець С.Плохій в хронологічному порядку показав «хто є хто в Українській історії », а також подав хронологічну таблицю важливих дат в історії України.
Як пише автор наукової праці йому «… особливо приємно, що першим перекладом книжки став саме український». І зрозуміло, що український народ знайде в цьому виданні чимало цікавого, нового та важливого, для того щоб зрозуміти себе, свою країну та своїх сусідів.
Слід відзначити, що книгою зацікавилися видавці Польщі, Румунії, Росії, Китаю, які придбали права на її переклад. Англомовна преса зустріла вихід «Брами Європи» надзвичайно позитивно. Перші відгуки засвідчують, що «… Сергій Плохій створив прекрасну книгу з історії України для цих неспокійних часів – авторитетну та новаторську і разом з тим зрозумілу, доступну, від її читання отримуєш задоволення» - стверджує Ендрю Вілсон, професор українських студій Університетського коледжу Лондона.
Шановний читачу! Сторінки першого першого розділу переносять нас у сиву давнину України. Зокрема, у її найдавнішу державу Скіфія, яку перший описав її історик Геродот, у своїй знаменитій «Історії», що  розглядала витоки греко-перських воєн, як епічну битву між «свободою і рабством».
Зосереджую увагу читача на древній нашій державі тому, що скіфи були працьовитими людьми, чудовими воїнами. Вони заклали перші паростки демократії. Хоча правителем тут був цар, але влада його була не абсолютною. Народні збори, які звалися Радою скіфів розглядали важливі державні питання. Як стверджують історики вони могли вирішувати навіть долю царя.
Згодом книга нас переносить в епоху появи слов’ян на території України, або як цей період ще називають «варварськими набігами», а зараз – «Велике переселення».
Доба Великого переселення змінилася добою Вікінгів, які прийшли з територій нинішніх Швеції, Норвегії та Данії.
Цікавим за сво
їм дослідженням є розділ п’ятий, де автор розглядає важливе історичне питання. Хто є «…законним спадкоємцем Київської Русі, або хто має право тримати метатафоричні ключі від Києва».
Розділ «Монгольський світ» описує одну із найтрагічних подій в нашій історії. Це був час, коли Київ зазнав смертельного удару від нападу монголів. Папський посол Карпіні в 1246 році про це писав так: «Коли ми проїздили цією землею,то йшли крізь численні кістки та черепи мертвих людей, що лежали на землі»…
Наприкінці XIV століття українські території почали інтегруватися «… до складу Польського Королівства та великого князівства Литовського» - пише С.Плохій в розділі 7
В цей час відбувається цілий ряд унійних угод, які мають певний вплив на творення України. Тим, хто цікавиться історією України буде доречно, ознайомитися із діяльністю Люблінської унії, за угодою якої було створено польськолитовську державу, до складу якої увійшли українські воєводства.
Історію українського козацтва, ким вони були, їх роль у творенні України детально описано в розділі «Козаки». Цікаво буде нам знати, що коли Х.Колумб в 1492 р., висадився на одному з островів Карибського моря, а король Фердинанд та королева Ізабелла підписали указ про вигнання з Іспанії євреїв, козаки вперше з’явилися на міжнародній арені.
На середину XVI cт. Землі на південь від Києва були заселені козацькими поселеннями. Констянтин Острозький ініціював перші спроби залучення козаків до військової служби. Слід підкреслити, що українське козацтво пройшло довгий шлях: від маленьких груп рибалок і мисливців до членів згуртованого військового братства, яке вкрило себе героїчними подвигами біля Цецорн, Хотина, Відня тощо.
Невмирущою славою вкрило себе козацьке повстання 1648 року, яке увійшло в українську історіографію як «Хмельниччина». Воно змінило політичну мапу всього регіону й народило козацьку державу. Чимало істориків розглядають ці події як підгрунтя сучасної України.
Особливої уваги цей розділ заслуговує те місце, де автор об’єктивно оцінює той момент Великого повстання, коли 8 січня 1654 року в м. Переяслав-Хмельницький та поспіхом зібрана старшина присягнули московському цареві. З приводу Переяславської угоди С.Плохій стверджує, що «…Насправді ж те, що сталося в Переяславі 1654 року, не було ані возз’єднанням України з Московською державою, ані злукою «братніх народів», як про це говорили радянські історики.Ніхто в тогочасних Переняславі чи Москві не думав і не говорив такими етнічними термінами.»
Тут також слід зауважити, що Переяславську угоду козаки вважали, як контракт, що має зв’язувати обов’язками обидві сторони. Однак, цар Олексій Романов сприймав козаків, як нових підданих, щодо яких не матиме жодних зобов’язань.
Про те, як гетьман, в той час, шукав інших союзів, читач детальніше  це може з’ясувати, коли уважно прочитає розділ «Велике повстання».
Після смерті Б.Хмельницького настав період т.зв. Руїни, який завдав величезного удару економічному та культурному життю регіону. Україна по Дніпру була поділена між Московською державою та Польщею. Цей поділ матиме глибокі наслідки для української самосвідомості та культури.
«Україна» та «Малоросія» - ці два напрями надієтворення співіснували в Гетьманщині до остатнього великого козацького повстання на чолді з гетьманом І.Мазепою 1708 року, яке було спрямоване проти Московії та її царя Петра I. Про гетьманство І. Мазепи його прагненя об’єднати Лівобережну та Правобережну Україну, його особистий життєвий шлях читач дізнається в розділі «Вирок Полтави».
Розділи «Нові обрії», «Книги Буття», «Прозорий кордон» вчений грунтовно досліджує Україну на зламі останньої чверті XVIII ст., кінця XIX cт. Тут ми дізнаємося про Просвітницьку добу, про скасування Катериною II Гетьманства, про анексію Криму Росією в 1783 р., тощо.
Про початок нової ери в історії України, про нові зрушення в економіці, початок будівництва Донецького індустріального басейну дослідник нас знайомить у розділі «Час змін». А перші революційні виступи робітників України відображені у розділі «Незавершина революція».

…Два постріли, що пролунали 28 червня 1914 р., сповістили про Першу Світову війну, в якій Україна здобула свою державу. Перепитії того часу С.Плохій досліджує у розділах «Народження нації» та «Втрачена мрія». Дослідник тут робить важливий висновок, що «… український національний проект вийшов із кривавого безладу Першої Світової війни набагато зрілішим, ніж раніше… Ідеал єдиної та незалежної державності став головним елементом у новому українському символі віри».
… У міжвоєнний період (1918-1939) Україна була найбільшою державою з невирішеним національним питанням. Українські землі були поділені між більшовицйькою Росією, Польшею, Румунією та Чехословаччиною. Кожен з цих урядів намагався вирішити це питання по своєму: від компромісу до придушення.
Як пише С.Плохій у розділі «Комунізм і націоналізм» «… в українському випадку націоналізм і комунізм не тільки боролися один проти одного, а й прагнули до взаємної адаптації, в гібридному вигляді націонал-комунізму».
Але головна причина провалу націонал-комунізму лежала в драматичних змінах у радянській політиці 30-х років.
Як більшовицький уряд в Москві робив усе можливе, щоб Україна стала фортецею напередодні Другої Світової війни, про Великий голод, селянський опір колективізації та інші важливі питання того періоду йдеться в розділі «Сталінська фортеця».
Початок Другої світової війни, окупація України, партизанська визвольна ваійна (1944-1954), повоєнне десятиліття України, Горбачовська «перебудова», здобуття Незалежності України Сергій Плохій докладно досліджує та описує у розділах «Гітлерівський Leben-Szaum», «Переможці», «Прощавай Леніне», «Майдан Незалежності», «Ціна Свободи».
Узагальнюючим і цікавим є Епілог книги, де вчений відзначає, що «… зараз в Україні відбувається три паралельні процеси, що мають коріння у минулому: спроби Росії встановити політичний, економічний і військовий контроль у колишньому імперському просторі; формування новітньої національної самосвідомості; боротьба за історичні та культурні лінії розлому, що дозволяє учасникам конфлікту представляти його як боротьбу між Сходом і Заходом, Європою і «російським світом»».
На закінчення С.Плохій робить досить далекосяжний висновок: що незалежно від результатів нинішньої української кризи, від її розв’язання залежить не тільки майбутнє України, а й майбутнє між Сходом і Заходом Європи – Росією та Європейським Союзом, а отже, майбутнє Європи в цілому.
З повагою, Адам Тарновський
дом. тел.0326421271
моб.тел.0680557374
вік 83 роки
вул.Грушевського,9 м.Буськ Львівської обл.
80500

середа, 9 серпня 2017 р.

На Маркіяновій Горі

"Разом к світлу, други жваві !" - такі слова Маркіяна Шашкевича цьогоріч стали гаслом, під яким група буських бібліотекарів здійснила традиційне сходження на Білу гору. Вони приурочили його 180-й річниці виходу в світ "Русалки Дністрової" а також  9-й Міжнародній Конференції та Виставці Сталої Енергетики  SEF 2017 Kyiv , що відбудеться у столиці України з 9 по 11 жовтня 2017 року.

  

  Біля підніжжя Підлиської кручі, яку в Галичині шанують подібно до Канівської у Надніпрянщині.



Керівник Інтернет-центру Буської бібліотеки Богдан Литвин піднімається по схилу Підлиської гори в призовій футболці від 8-ї Міжнародної Конференції та Виставки Сталої Енергетики  SEF KYIV-2016.

  

На вершині гори біля дорого серцю кожного українця монумента Будителю Галичини.

І не дивно, що мова йшла про сталий розвиток і сонячну енергетику. Бо світло - це завжди світло, а темрява завжди чинить спротив. Ось і зараз, на залитій сонцем галявині цей бензиновий генератор виробляє електроенергію для озвучення імпровізованої сцени.

  Відеофрагмент роботи цієї енергоустановки - найкращий аргумент на користь застосування енергії  світла для озвучення подібних заходів.

Пропагували ми в майбутньому, на залитій сонцем горі, мобільну сонячну електростанцію для озвучення мітингів - безшумну і чисту.

Редколегія блогу