З ЦІЛЮЩИХ НАРОДНИХ ДЖЕРЕЛ

Народознавча світлиця у бібліотеці – філії села Ракобовти

Кожна нація, кожен народ має свої звичаї та традиції, освячені віками. Упродовж багатьох століть український народ безупинно творив своє, тільки йому властиве, духовне та культурне середовище. Сьогодні ми живимося з цих цілющих  народних джерел, аби набратися сили та пізнати самих себе. Щоб по справжньому любити рідний край, бути гідним патріотом своєї Батьківщини, необхідно вивчати його історію, мову, культуру.  Спільна робота сім’ї, школи, церкви та установ культури в селі покликана допомогти у вихованні  в дітей та юнацтва високої духовності, освіченості, патріотизму, сприяти нерозривній єдності поколінь.

            Краєзнавча ділянка роботи є однією з найважливіших у традиційній бібліотечній діяльності. Саме тому вона активно ведеться впродовж багатьох років бібліотекарем  Ракобовтівської бібліотеки – філії Марією Смолінською. Мальовниче село Ракобовти славне своєю історією та відомими людьми. У 1898 р. тут створюється перше товариство „Просвіта”, відкрито читальню та першу бібліотеку. Головою товариства було обрано о. Івана Дороша. Його справу продовжив зять о.Василь Лиско, який пізніше став головою районного товариства «Просвіта». В селі були утворені товариства «Рідна школа», «Сокіл», «Господарочка», які формували національну культуру та  виховували патріотизм і дух українства. Як каже Марія Смолінська, бібліотечне краєзнавство – її покликання. Бібліотекар написала «Історію «Просвіти» села Ракобовти», не один день досліджуючи минувшину свого краю у Львівських архівах та записуючи спогади старожилів, облаштувала в одній з кімнат сільської книгозбірні музей старовинної книги, координує роботу клубу за інтересами «Барви рідного краю», який діє при бібліотеці. Пані Марія постійно проводить цікаві заходи краєзнавчої тематики для різних груп користувачів, використовуючи як традиційні, так і нові форми роботи із застосуванням сучасних інформаційних технологій. Сьогодні бібліотекарку хвилює те, що престиж читання знижується. Аби запобігти цій тенденції, вона намагається  залучити користувачів до роботи у різноманітних клубах, об`єднаннях за інтересами, до участі у масових заходах, стимулюючи тим самим творчу активність читачів. Так у неї виник задум створити ляльковий театр «Казкарик». Сьогодні театр успішно працює та гастролює. Його вистави уже полюбилися мешканцям Ракобовт і навколишніх сіл, а також Буська. У творчому доробку колективу – авторські казки Марії Смолінської («Про Дівчинку – Нехотілочку»), українські народні казки («Рукавичка», «Колобок», «Пан Коцький», «Ріпка», «Кривенька качечка», «Коза-дереза», в тому числі записані за переказами старожилів рідного села («Яринка – сирітка»).

            Бібліотекар щедро ділиться досвідом роботи з колегами, часто виступає на районних нарадах та семінарах. Теми її краєзнавчих розвідок – «Стигматик Степан Навроцький – борець за волю України», «Зеновій Лиско – етнограф, композитор, музикознавець», «Адвокат Микола Струтинський  - голова Буської районної «Просвіти». Закономірно, що бібліотекар уже давно виношувала ідею облаштування у бібліотеці народознавчого кутка, який би допомагав їй у проведенні цікавих заходів, демонструючи зразки побуту та ремесла наших предків. Ідею створення народознавчої світлиці підтримали і користувачі. Так в одній з кімнат бібліотеки з’явилася етнографічна експозиція, яку наповнюють колоритне вишите національне вбрання та елементи старовинного  українського побуту, зібрані в Ракобовтах. Виставку – інсталяцію  старовинних вишивок та предметів домашнього вжитку вдалося підготувати спільними зусиллями мешканців села, зокрема, Марії Хрущак, Марії Мороз, Надії Сорочинської, Надії Деми. Відкриття світлиці відбулося у День вишиванки, який цьогоріч співпав із святом Вознесіння Господнього.

Цього дня, аби помилуватися старожитностями, до бібліотеки зійшлися і старші, і молодші мешканці села – Ганна Максимів, Іванна Якимишин, Марія Хрущак, Микола Боднарчук, та інші. Для них, як і для багатьох сельчан, бібліотека була і залишається місцем, де можна не тільки почитати цікаву книгу чи отримати будь – яку іншу інформацію, а й просто поспілкуватися та збагатитися духовно. Бібліотекар Марія Смолінська ознайомила всіх із експонатами  народознавчої світлиці, а також матеріалами про традиції  та обряди відзначення Різдвяних свят, Нового року, Водохреща, Великодніх та Зелених свят, які існували колись та продовжують існувати  в селі.

 

Як і годиться, в українській світлиці заспівали народних пісень – про рушник, матір та вишивану сорочку. Ганна Максимів  зворушливо виконала стародавню весільно -  обрядову пісню «Не шуми, ліщино», почуту та записану від своєї мами.

Такі краєзнавчо – пізнавальні заходи Марія Смолінська практикує у своїй роботі часто, адже напрацювань у цій царині вже має чимало. Тому спішить поділитися знаннями про духовні багатства рідного краю із земляками, особливо із молоддю, яка прагне досконало вивчити свій родовід та доторкнутись до глибин нашої історії. Але  на цьому зупинятись бібліотекар не має наміру, бо упевнена – пізнавати та досліджувати історичні та культурні джерела не тільки цікаво, а й потрібно, бо джерела ці – невичерпна криниця, вони додають сили та наснаги, формують особистість.  

Леся Вовк, зав. методичного відділу Буської ЦРБ