Отже,
наш конкурс короткометражних фільмів визначений темою меценатства
як культурного явища. Саме слово «меценат» давно випало з нашого
повсякденного вербального раціону. Його витіснили «спонсори», «донори»,
«партнери», «грантодавці». Здається, що меценати лишись десь у часі
відродження і вимерли разом з останніми представниками роду Медічі. Але
так виглядає лише на перший погляд.
Українська земля подарувала нам багато меценатів та фундаторів культури, серед них Петро Могила, Іван Мазепа, Костянтин Острозький, родина Ханенків, Микола Терещенко, Євген Чикаленко та інші. Щедрим і мудрим меценатом був митрополит Андрей граф Шептицький.
Щоб зрозуміти, що таке «меценат», необхідно виокремити поняття меценатства із загального уявлення про благодійність чи спонсорство. Адже меценатська діяльність і безкорисливе фінансове покровительство спрямоване на підтримку сфер мистецтва, освіти і науки.
Митрополит Андрей граф Шептицький активно сприяв розвитку української культури і творенню духовного обличчя Галичини у ХХ столітті. Доктор філософії і богослов’я Митрополит Андрей розумів важливість освіченості для різних верств населення, а також вважав необхідним отримання Західноєвропейської освіти і широкого кругозору для формування української інтелігенції. Він заснував Кооперативний ліцей та впроваджував інші форми освіти для широких мас населення: запрошував професорів, скажімо, зі Львова і Відня, які проводили серії інтенсивних кваліфікованих курсів по селах.
Завдяки Митрополиту Андрею Західноєвропейську художню освіту отримало декілька поколінь українських митців. Серед них Модест Сосенко, Михайло Бойчук, Юліан Буцманюк, Іван Северин, Яків Струхманчук, Микола Федюк, Михайло Паращук, Іван Косинин, а також наступна «міжвоєнна» генерація художників таких як Михайло Мороз, Степан Луцик, Василь Дядинюк, Марія Карп’юк, Софія Зарицька, Петро Андрусів та багато інших. Сам митрополит мав неабиякий художній хист і відчуття прекрасного, які унаслідував від своєї матері. У фондах Національного Музею у Львові зберігаються його «Пейзаж із корчмою» й олійний етюд «Бойко». Також у музеї Католицького Університету в Римі збереглась виконана Митрополитом ікона «За гріхи світу».
Митрополит був натхненником та ініціатором заснування у1923 році під проводом Олекси Новаківського першої в Галичині Української Мистецької школи (1923-1935), підтримував її матеріально і сам впродовж деякого часу викладав у цій школі історію світового мистецтва. Олекса Новаківський був спеціально для цього запрошений до Львова, жив і працював у купленій Митрополитом т.зв. «Віллі Стики» біля підніжжя Святоюрської гори, де і розташувалась сама школа.
Митрополит Андрей граф Шептицький засновував бібліотеки та друкарні, збирав твори мистецтва: поруч з творами українських та польських художників в його колекції, яка до часу арешту зберігалась в бібліотеці Святоюрської палати, були присутні давньоукраїнські та старообрядницькі ікони, олійні образи старої німецької та голландської шкіл, гравюри Рембрандта і Сальвадоре Роза, японська акварель, кириличні стародруки, грецькі книжки. Багато було здійснено завдяки підтримці Митрополита, хоч не всі задуми реалізовані, як от задум відкрити велику кіностудію так не був втілений у життя.
Митрополит своєю меценатською діяльністю переслідував високу гуманну ідею – показати і розвинути творчу і духовну потенцію українського народу у складні для нього часи. Наш конкурс короткометражних фільмів запрошує поміркувати над питаннями, що таке «меценат» сьогодні, яких меценатів ми знаємо, чому меценатство потрібне в сучасному світі тощо.
Запрошуємо всіх бажаючих до участі в конкурсі!
Українська земля подарувала нам багато меценатів та фундаторів культури, серед них Петро Могила, Іван Мазепа, Костянтин Острозький, родина Ханенків, Микола Терещенко, Євген Чикаленко та інші. Щедрим і мудрим меценатом був митрополит Андрей граф Шептицький.
Щоб зрозуміти, що таке «меценат», необхідно виокремити поняття меценатства із загального уявлення про благодійність чи спонсорство. Адже меценатська діяльність і безкорисливе фінансове покровительство спрямоване на підтримку сфер мистецтва, освіти і науки.
Митрополит Андрей граф Шептицький активно сприяв розвитку української культури і творенню духовного обличчя Галичини у ХХ столітті. Доктор філософії і богослов’я Митрополит Андрей розумів важливість освіченості для різних верств населення, а також вважав необхідним отримання Західноєвропейської освіти і широкого кругозору для формування української інтелігенції. Він заснував Кооперативний ліцей та впроваджував інші форми освіти для широких мас населення: запрошував професорів, скажімо, зі Львова і Відня, які проводили серії інтенсивних кваліфікованих курсів по селах.
Завдяки Митрополиту Андрею Західноєвропейську художню освіту отримало декілька поколінь українських митців. Серед них Модест Сосенко, Михайло Бойчук, Юліан Буцманюк, Іван Северин, Яків Струхманчук, Микола Федюк, Михайло Паращук, Іван Косинин, а також наступна «міжвоєнна» генерація художників таких як Михайло Мороз, Степан Луцик, Василь Дядинюк, Марія Карп’юк, Софія Зарицька, Петро Андрусів та багато інших. Сам митрополит мав неабиякий художній хист і відчуття прекрасного, які унаслідував від своєї матері. У фондах Національного Музею у Львові зберігаються його «Пейзаж із корчмою» й олійний етюд «Бойко». Також у музеї Католицького Університету в Римі збереглась виконана Митрополитом ікона «За гріхи світу».
Митрополит був натхненником та ініціатором заснування у1923 році під проводом Олекси Новаківського першої в Галичині Української Мистецької школи (1923-1935), підтримував її матеріально і сам впродовж деякого часу викладав у цій школі історію світового мистецтва. Олекса Новаківський був спеціально для цього запрошений до Львова, жив і працював у купленій Митрополитом т.зв. «Віллі Стики» біля підніжжя Святоюрської гори, де і розташувалась сама школа.
Митрополит Андрей граф Шептицький засновував бібліотеки та друкарні, збирав твори мистецтва: поруч з творами українських та польських художників в його колекції, яка до часу арешту зберігалась в бібліотеці Святоюрської палати, були присутні давньоукраїнські та старообрядницькі ікони, олійні образи старої німецької та голландської шкіл, гравюри Рембрандта і Сальвадоре Роза, японська акварель, кириличні стародруки, грецькі книжки. Багато було здійснено завдяки підтримці Митрополита, хоч не всі задуми реалізовані, як от задум відкрити велику кіностудію так не був втілений у життя.
Митрополит своєю меценатською діяльністю переслідував високу гуманну ідею – показати і розвинути творчу і духовну потенцію українського народу у складні для нього часи. Наш конкурс короткометражних фільмів запрошує поміркувати над питаннями, що таке «меценат» сьогодні, яких меценатів ми знаємо, чому меценатство потрібне в сучасному світі тощо.
Запрошуємо всіх бажаючих до участі в конкурсі!
Немає коментарів:
Дописати коментар