2016 рік – ювілейний. Виповняється 160 років від дня
народження і 100 років від дня смерті Івана Франка. Повторимо відоме:
геніальний поет, видатний прозаїк, драматург, публіцист, громадський діяч,
філософ, етнограф, економіст.
Чи
багато знайдемо у світі постатей, щоб порівняти з ним. Небагато. І на
превеликий жаль, ми, його земляки, мало знаємо про нього. Навчаючись у школі,
чи навіть в університетах, ми вивчали малесеньку частиночку його творів.
Студіювали: «Захара Беркута», «Борислав
сміється», «Каменярі». І навіть побіжно не згадували творів з національною та
духовною основою. Це, чи: «Що таке поступ?», «Поза межами можливого», «Сідоглавому».
«Сойчине крило», «Перехресні стежки», поема «Мойсей». Утверджували Франка
марккксистом, атеїстом і ніяк не патріотом-українцем. Ми маємо право назвати
його Українським Мойсеєм. Він знав і переживав трагедію нашого народу, закликав
до цсвідомлення і боротьби.
Хіба Франкові рядки не до наших чиновників, які. Як
пише один з авторитетних журналістів «З убого-прагматичної свідомості
сповідують: яке мені діло до “нащадків пізніх», до їх «сорому» ? Адже
в мене все добре! А те, що сором буде палити їх за наші справи – та миж цього
не побачимо й до цього не доживемо» Це
сучасні Авірони та Датани. Вони думають про власні інтереси, збагачення. Іх
промови пусті. Народ зневірився і починав нікому з них довіряти. Але ми, разом
з мудрими передбаченнями Івана Франка, повинні вірити в краще майбутнє України.
А це можна досягнути чесною та розумною працею, любов’ю та вірою в Бога. Франко вірив, пророкував наше щасливе
життя
Роман Бучко
Немає коментарів:
Дописати коментар