День пам'яті рятування євреїв українцями в бібліотеці

 Особливість міста Буська полягає в тому, що в ньому внаслідок лихоліть 20 століття майже не залишилося корінного населення: єврейське населення було винищене в Голокості, поляків в 1944 році депортували на територію Польщі, а звідти примусово депортували українців. Місцевих українців знищено в перші дні війни в катівнях НКВД. Багато українців вивезено до роботи в Німеччину, більшість з них мігрували далі в країни Заходу. Тих українців, що залишились Червона Армія всупереч Женевській конвенції призвала до своїх лав, з яких мало хто вернувся.

В такому вирі подій були моменти, коли одні люди допомагали іншим вижити в страшних умовах. 14 травня - День пам'яті рятування євреїв українцями. 

Бібліотекарі організували цікавий захід запросивши місцеву громадянку Лесю Процик-Якимів з роду Чучман. Її дід і баба переховувала євреїв. Вона активна користувачка Інтернет-центру Буської бібліотеки з власної ініціативи  впорядковує  територію вздовж єврейського цвинтаря, пропагує уроки єдності громад.

Також цікаву історію про переховування єврея розповіла місцева жителька, методист Буського народного дому Любов Ціхоцька-Огороднік з роду Пенцак.

Відомий на Бущині дослідник, краєзнавець, упорядник  Михайло Зозуля навів багато цікавих фактів задокументованих у книгах  

Відеофрагменти тяжких спогадів прогляньте нижче

 

На захід були запрошені  учні двох буських шкіл (з дотриманням правил пом'якшення карантину). Під час проведення заходу у залі панувала мертва тиша. Здавалося, якби летів комар, то його було би чути. Дивно, але  ні в кого не задзвонив мобільний. Наше молоде, зростаюче покоління, яке народилося тут у Буську, захоплено слухало про трагічні сторінки історії Бузеччини.  Офлайн захід закінчився, а вони не рухались, ніби прикипівши до стільців.

 

Незабаром доля розкидає цих дітей  по всьому світу, але вони пам'ятатимуть, що народилися в Буську, де є найстаріший у Східній Європі єврейський цвинтар ... Цих молодих людей неможливо назвати "зайдами", вони ніколи не скажуть:

- А я не прижилася в Буську.

Вони любитимуть своє місто так, як люблять його громадяни ЄС Троян-Кшинова та Тадеуш Цвен, які змушені були свого часу з ним розлучитись.

          

Марія Литвин, методист Буської РЦБС

P.S.

У пам'яті зринають страшні спогади, почуті від старожилів на жаль уже покійних Степана Давидовського та Ганни Дишкант. Вони розказували про жорстоке поводження німців під час масових розстрілів євреїв на окопиську.  

"... Нещасні самі собі копали яму, посередині якої клали дошку. На цій дошці їх змушували стояти впритул один до одного, а тоді німці однією кулею простріляли їх усіх, пояснюючи, що шкода кулі. Всі падали в ту яму - і поранені і живі ..., згодом інші євреї засипали ту яму землею під наглядом німців. А по тому, ще декілька днів земля рухалася і чути було людський стогін ... "